На фоні масового нерозуміння того, що відбувається на ринку газу, підготувала кілька основних тез про оплату доставки газу, які, сподіваюсь, проллють світло на ситуацію та допоможуть зрозуміти найголовніше.

1. Послуги доставки газу історично завжди були складовою кінцевої ціни і сплачувались усіма споживачами.

2. Доставка газу в різні часи називалась по-різному: транспортування, розподіл, плата за потужність і т. п.…, але цей тариф за забезпечення доставки газу завжди пов’язаний із утриманням газової мережі. З доставкою газу пов’язані такі основні витрати: ВТВ (виробничо-технологічні витрати газу ~50%) + ФОП (фонд оплати праці, у тому числі аварійно-ремонтні бригади, ~30%) + ТМЦ (товарно-матеріальні цінності ~10%) + програма розвитку та ремонту мереж (~5%)+ податки. Ці витрати існують навіть якщо споживачі самі побудували мережі, адже навіть якщо ніхто в області не споживає газ, мережі все одно треба обслуговувати! Газова мережа – це розташований у просторі географічно розподілений «газовий балон», у якому під тиском перебуває горюча газова суміш, яка, якщо залишити її поза увагою, становить загрозу територіям та громадам. Газова мережа без нагляду – це бомба, закладена під наші з Вами міста та села.

3. Для визначення тарифу неважливо, хто є власником мереж і хто їх будував. Українська газотранспортна система - це не лише газопровід на Вашій вулиці, який Ви, можливо і будували (або був збудований за Ваші кошти). Доставити газ неможливо без трубопроводів високого, середнього, низького тиску та обладнання на них, і доставка газу має бути стабільною і безпечною!

Правда життя також полягає в тому, що тариф на розподіл природного газу (доставку) пов’язаний виключно з експлуатацією і утриманням мереж і не є платою за користування газовими мережами!

4. Хто має платити за утримання/обслуговування мереж? Той, кому ці мережі потрібні.

5. Хто платить за послугу розподілу газу? Той, хто користується мережами; вчора - це той, хто споживав газ (і платив за резерв та за готовність системи доставляти газ іншим), а сьогодні - усі, кому потрібні мережі, хто планує ними користуватись – тобто цей пропорційний підхід більш справедливий. Споживач,який планує користуватись мережею, сплачує за це кошти, а Оператор ГРМ (спеціалізований професійний виконавець-підрядник) – обслуговує ці мережі та забезпечує їх цілодобову готовність та безпеку.

6. Важливо зрозуміти, кому потрібна ця інфраструктура. Уся інфраструктура розрахована на те, що нею будуть користуватись, тому вона завжди перебуває в режимі «цілодобового очікування» або готовності доставити товар у режимі 24x7x365. Отже, хто планує отримувати товар, той і має утримувати інфраструктуру пропорційно своїм очікуванням (або історичному досвіду) з використання – це і є принцип «пропорційності», за яким сучасні розвинуті демократії утримують життєво важливі системи забезпечення міст та регіонів, це і є шлях ліквідації перехресного субсидіювання, - ситуації, коли одна категорія споживачів змушена оплачувати за утримання інфраструктури через небажання це робити іншими споживачами.

7. Спосіб стягнення платежу (тарифів) однаковий у всьому світі, але в кожного зі своїми нюансами. Тариф – це частка від ділення витрат на річну вартість утримання інфраструктури (чисельник формули розрахунку тарифу) на обсяг надання послуг споживачеві (знаменник). Обсяг послуг для доставки газу виражається в потенційній потужності доставити споживачу необхідні йому кубічні метри. Тому, питання лише в знаменнику та пропорційності розподілу оплати на всіх, або лише на тих хто в конкретному періоді споживає товарний газ.

8. Коли оплата іде за куби, чи це значить, що труба потрібна більше тим, хто споживає більше товару? Ні! Труба як система однаково потрібна усім споживачам. Тому і був обраний механізм оплати (як компроміс) з урахуванням пропорційного використання газу індивідуально кожним споживачем у попередній фактичний період та запропонований для оплати, але рівномірними щомісячними платежами (одна дванадцята зафіксованого в минулі роки від послуги транспортування річного обсягу газу).

9. Рівномірність оплати протягом року: рівномірний розподіл вартості послуги - це бонус, у першу чергу для споживача, тому що індивідуальні доходи (зарплата) у нас з Вами не міняється на зиму і це зручно, щоб частка витрат на можливість користуватись газом у доходах та витратах споживача була постійною!

10. Проведемо паралель з іншими сферами: у всіх сферах для доставки товару використовується мережа, яку необхідно утримувати та обслуговувати через тариф на транспортування/розподіл: е/е, вода, тепло, нафта, аміак і т. п. На сьогодні все це оплачується споживачами в кінцевій вартості товару. Без доставки отримання товару неможливе!! У будь-якій іншій неенергетичній сфері в кінцевій вартості товару є складова його доставки (від виробництва до магазину або до об’єкта споживача), або ж вона сплачується споживачем окремо.

11. За результатами реформ на ринку природного газу відбувся процес відокремлення функцій розподілу та постачання природного газу, у першу чергу це відбулось для збільшення конкуренції на товарному ринку, для можливості легкої зміни постачальника. Неважливо, у кого Ви купуєте товар, доставка здійснюється одними й тими ж мережами за одну й ту саму оплату. Наприклад, ціна на комерційний газ у 2018-2019 роках змінилась вдвічі з 12 грн за 1 куб.м до 5 грн, а послуга утримання (обслуговування) газових мереж (сукупна облгази та Укртрансгаз) залишалась на рівні 70 копійок за кожний куб.м.

12. Аналогії: ліфт (оплачують усі мешканці незалежно від фактичного користування), прибудинкова територія, оренда квартири (плата стягується навіть у період відпустки, коли Ви нею не користуєтесь), квартплата (навіть якщо у квартирі не живеш, але є можливість там жити), телебачення, інтернет, телефонія та інші. Така модель продажу послуг виходить з того, що інакше інфраструктура не виживе. Інфраструктуру треба утримувати та регулярно обслуговувати.

13. Що людині важливо для життя? Комфорт для життя - першочерговий: вода, їжа, оселя, тепло, світло…. Все інше вторинне. Якщо Ви готові платити за телефон, телевізор, інтернет…, то чому можливість користування газом будь-якої миті - стає другорядною? Ментальність людей: куплю телефон, а за комфорт життя (газ і його доставку) не заплачу або нехай за мене заплатять інші (промисловість, держава і т. д.).

Наприкінці хочу акцентувати на тому, що увага до інфраструктури найважливіша, щоб не допустити точки неповернення, наприклад як у сфері централізованого теплопостачання: занедбання інфраструктури призвело до того, що в багатьох містах ця послуга вже неможлива і люди вимушені були витратити кошти на переобладнання квартир для забезпечення індивідуального опалення.

Один з яскравих прикладів - дороги: з часом занедбали і тепер щороку все дорожче їх відновлювати, тепер вже треба робити наново, що набагато дорожче.

Аналогічно до квартири/будинку, які потрібно ремонтувати та підтримувати, інфраструктуру (мережі, трубу) теж утримувати необхідно. Економія на інфраструктурі може призвести до ситуації, коли неможлива буде послуга доставки газу.

Підсумовуючи зазначу:

Безпека – понад усе!

Плата за розподіл – не є додатковим платежем!

Плата за розподіл - це витрати на утримання та обслуговування мереж!

Оплачувати послугу необхідно і вкрай важливо!

Можливість отримати газ – це благо і комфорт, за які треба платити!

Послуга з розподілу природного газу покривається субсидією!

Посилання на джерело: Натисніть тут